ВУЗ ШАГ
 
Комунальний дошкільний навчальний заклад "КАЗКА"
 
_

Для батьків про малят

 

АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

 Адаптація дітей раннього віку до умов дошкільного закладу процес поступового входження у світ поширених соціальних зв'язків та його освоєння . Соціалізація забезпечує індиві­дуалізацію, оскільки лише у соціальних зв'язках, спілкуванні, взаємодії відбувається самовизначення у соціокультурному просторі та розвивається самосвідомість дітей.

    Особистісний розвиток дитини не можливий без допомоги дорослого. Саме відносини з дорослим презентують дитині суспільство, багатство відносин у ньому і вперше включають її в соціальну взаємодію

   Сучасне суспільство вимагає соціально-грамотного розв'язання проблеми раннього дитинства. За визначенням фізіолога М. Щелованого — основоположника наукової педагогіки раннього дитинства, перші три роки життя с не тільки часом найшвидшого розвитку організму дитини, зокрема її мозку, а й періодом інтенсивного розвитку її нервово-психічної діяльності.

   Перші враження й перші уроки спілкування дитина дістає в сім'ї: тут вона відчуває ставлення до себе, спостерігає взаємини між дорослими, переймає їхні форми поведінки, тут складаються моральні риси її характеру.

Не всі батьки, нажаль, розуміють, які спостережливі й чутливі до людських стосунків малята.

  Своєчасність створення належних умов, правильна організація життя та виховання - запорука повноцінного розвитку здорової від народження дитини.

   Центром уваги педагогічного персоналу має бути "реальна" дитина з її індивідуальними особливостями: ослабленим здоров'ям, підвищеною вразливістю, здібностями та характером, інтересами та уподобаннями.

   Кожен вихователь намагається тепло й радісно зустрічати дитину, яка вперше переступила поріг дитячого садка. Але не кожна дитина йде на контакт одразу, деяких треба постійно "забавляти", якось зацікавлювати.

Тому особливу увагу треба приділяти адаптації малят до дошкільного закладу. Дбати про організацію життя дитини, особливо в перші дні її перебування там має увесь персонал закладу: завідувач, вихователь, помічник вихователя, медсестра і звичайно ж - батьки.                    

   Потрапивши в нове середовище, дитина стикається з незрозумілими для неї правилами і типам стосунків. їй треба допомогти, і робити це треба поступово і дуже обережно. Слід перш за все створити малюкам комфортні умови, якомога більш наближені до домашніх.

     З цією метою варто індивідуалізувати всі режимні моменти, навіть годування. Педагог повинен бути не лише вихователем, а й матусею для дітей. Дитина повинна відчувати, що вихователь любить її і розуміє, що до нього можна звернутися коли завгодно з будь-яким проханням чи запитанням. Звичайно дошкільний заклад не замінює родини — він має виховувати дитину разом з її батьками.

    Будь-які труднощі важче подолати, ніж попередити. А запобігти багатьом проблемам, пов'язаним зі звиканням малюка до дитячого садка, можна завдяки попередній роботі з батьками. Необхідно відвернути їх від неправильної позиції, що формування ставлення до дитячого садка - то виключно справа вихователя, і залучити до спільних дій.

      Для  того, щоб дати конкретні рекомендації батькам, як саме вони повинні підготувати дитину до нових умов і полегшити пристосування до них, слід з'ясувати:

     - загальний стиль їхньої поведінки (чи дитина спокійна, врівноважена, чи інертна чи надмірно енергійна);

зацікавленість новою обстановкою, в якій опиняється малюк, іграшками, іграми; 

як поводиться дитина в присутності незнайомих дорослих (боязко, розкуто, впевнено, зацікавлено, байдуже);

     характер спілкування матері з дитиною, тощо;

Всі батьки хочуть, щоб їхній малюк полюбив дитячий садок, але про багатьох можна сказати, що вони ніби навмисно прагнуть зробити його покаранням для своєї дитини.

Повноцінний розвиток дитини забезпечується в процесі її активної діяльності, насамперед ігрової. Дитина разом з дорослим бере участь у нескладних навчальних і рухливих іграх.

   Правильна організація будь-якої діяльності своїх підопічних - важливе завдання вихователя. Від його педагогічної майстерності, вміння допомагати, аналізувати та враховувати особливості характеру й темпераменту кожної дитини, а також її потенціальні можливості залежить успіх усієї виховної роботи.

     Методично правильне проведення процесів годування, вкладання спати, гігієнічних процедур, прогулянок, оздоровчих заходів має в ранньому віці особливе значення - і не тільки для фізичного, а й для психічного розвитку дитини.

     Вихователь повинен реалізувати основні навчально-виховні завдання в іграх, під час організованих занять та при індивідуальному спілкуванні.

      Здійснювати цю роботу треба послідовно, системно, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей розвитку кожної дитини. Не варто переносити методи роботи, розраховані на старших вихованців, у роботу з наймолодшими.

    Виховне завдання дитячого садка - оберігати дитинство, забезпечувати емоційний добробут малят, створювати всі передумови для подальшого розвитку. Для успішної адаптації малюка важливо створити виховне розвивальне середовище, в якому він міг би активно діяти, пізнавати світ, спілкуватися з дорослими й однолітками.          

                  

 Роль вихователя у створенні позитивних  взаємен в колективі дітей раннього віку

Формування початкових дружніх стосунків між дітьми. Формування позитивних взаємин між дітьми в іграх з іграшками. Створення ігрових зон ― важлива умова для формування позитивних взаємин між дітьми. Роль вихователя в формуванні стосунків між дітьми. Виховання позитивних взаємин в рухливих іграх та на заняттях. Тісний контакт з батьками ― запорука успіху в роботі вихователя.

        З самого раннього віку потрібно ставити малюка в такі умови, щоб він жив, грався., ділив свої радощі й горе з іншими дітьми. Здатність до наслідування, емоційність маленької дитини, на думку вчених, створюють сприятливі умови для початкових етапів роботи з формування моральних якостей особистості. Надалі цей досвід позитивних взаємин стане основою складнішої соціальної поведінки в колективі.

         Коли малюк починає відвідувати дитячий садок, самк тоді він зустрічається з однолітками, з якими має вступити в певні, на перших етапах елементарні взаємини. У сім’ї дитина нерідко звикає до того, що кожна іграшка належить їй, а будь-яка вимога майже завжди задовольняється. В дошкільному закладі діти зустрічаються з явищем, коли необхідно поступатися, самому рахуватися з бажаннями інших. Досвіду ж побудови взаємин ще не достатньо, щоб вони складалися безконфліктно. Тому робота вихователя з формування у дітей позитивних взаємин має здійснюватися в кількох основних напрямах, а саме:

     виховувати у малят почуття симпатії, доброзичливості, бажання гратися з однолітками;

ознайомлювати з елементарними правилами поведінки в групі;

     запобігати виникненню негативних взаємин, правильно розв’язувати конфліктні ситуації.

Процес формування позитивних взаємин ускладнюється тим, що у малюка, по-перше, ще немає стійкого емоційного ставлення до товаришів, а тому воно і не впливає на його поведінку, по-друге, у нього легко виникають негативні емоції, почуття, які виявляються у взаємних образах, сльозах.

          Потрібно пам’ятати, що успіх у формуванні початків дружніх стосунків залежить від систематичної цілеспрямованої роботи з виховання моральної поведінки дітей відповідно до їхніх вікових можливостей. На формування взаємин у групі впливають такі фактори: сума знань і навичок малюків, створення відповідних умов для ігрової діяльності, наявність позитивного прикладу; вміле керівництво педагога даним процесом.

          Вказуючи на яскраво виражену необхідність спілкування дітей третього року життя, вчені вважають, що гра є одним із основних засобів формування спілкування, а отже, і взаємин малят. І хоча діти цього віку віддають перевагу індивідуальній гір, часто можна спостерігати ігри у двох, утрьох.

         Програмуючи шляхи формування позитивних взаємин у дітей раннього віку маємо подбати по створення відповідних умов. Маленькі діти не можуть самі вирішити, де і чим гратися. І якщо немає сприятливих умов для гри, малята невзмозі їх створити, а це в кінцевому результаті позначається на їхніх взаєминах.

         Як свідчать спостереження, на початкових етапах формування взаємин конфлікти найчастіше виникають через іграшки, які одночасно привертають увагу кількох малюків. Малята цього віку чутливо реагують на оцінку своїх дій педагогм.

        Позитивна оцінка привертає увагу інших малят, викликає в них бажання наслідувати дії однолітка.

     Вова сів на коника-гойдалку, а Толя підійшов до нього і почав гойдати.

 Вихователь привертає до цього увагу малят: “Який радий Вова, що Толя гойдає його на конику. Молодці, хлопчики!” Оля бігла, зачепилася й розсипала кубики. Вітя швиденько почав їх збирати, втішаючи дівчинку.

     Вихователь звертає увагу малят на вчинок хлопчика, хвалить його. Це викликає у малого бажання й надалі зробити щось приємне товаришам, а в інших дітей ― позитивне ставлення до нього, прагнення наслідувати його, щоб дістати схвалення дорослого.

Педагог має систематично контролювати хід гри дітей: з одного боку, не допустити швидкої зміни іграшок однією дитиною, що може призвести до збільшення конфліктів, а з іншого ― довготривалого одноманітного маніпулювання одним і тим самим предметом. Тому треба  зацікавлювати малят іграшкою, показуючи різноманітні способи дій з нею, навчаючи самостійної цілеспрямованої діяльності.

        Обов’язково треба ознайомлювати вихованців з новою іграшкою. Ось як, наприклад, ознайомлювання малят з лялькою під час ігрової діяльності: “ Діти, сьогодні до нас прийде нова лялька. (Чути стукіт у двері) А, ось вона. Лялька вітається з дітьми.

      Не менш ефективним методом виховання дружніх взаємин є розповіді-бесіди за картинами з “Альбому для розвитку мови дітей раннього віку Г.Ф.Лози. На таких заняттях увага вихователя спрямовується не лише на розвиток мовлення, збагачення знань про навколишній світ, а й на виховання початків етики поведінки. З цією метою доцільно використовую картини, художню літературу, ігри ― драматизації тощо.

Консультація на тему «Ігри дітей раннього віку»
Гра - одна з найкращих способів розвитку
мовлення і мислення дітей.

Предметна діяльність дітей раннього віку визначається як ведуча. В результаті ситуативного ділового спілкування дитини з дорослим засвоюються суспільно вироблені способи дій з предметами, які дитина реалізує у своїй діяльності.

Організація самостійної діяльності дітей раннього віку є для вихователя одним з найбільш складних ділянок роботи. Беручи до уваги, що цей вид діяльності має особливе значення, слід чітко відмежовувати його від інших видів діяльності, таких як участь малюка в режимних процесах. Які займають велике місце в бюджет часу дитини. Активно дитина бере участь і в дуже значущих для нього заняттях, які в ранньому віці займають невеликий відрізок часу. Оскільки у спільній діяльності з дорослими дитина набуває нове. Самостійна ігрова діяльність за часом займає велике місць. Виникає з ініціативи дитини і тому йому особливо цікава, оскільки відображає його можливості. Незважаючи на те, що гра - засіб самовираження малюка, його потребу, вона повинна вміло направлятися дорослім. Спираючись на можливості дитини, не пригнічуючи його ініціативу. А навпаки всіляко підтримуючи її, розвиваючи творчі пізнавальні потреби.

Характерними видами самостійної ігрової діяльності для дітей другого, третього року життя є: ходьба, тому необхідна достатня площа для рухової активності малюків і предмети спрямовані на цю активність (гірка зі скатом, м'ячі, двигуни - машини візки, які він везе попереду себе).

Пізнавальна діяльність пов'язана насамперед з орієнтовною діяльністю. Спостереженням за навколишнім. Тому в групі повинні бути предмети для спостереження - картини, макети із зображенням якихось дій (ляльки катаються на санках. Лялька годує собачку і т. д.), книжковий куточок.

Провідний вид пізнавальної діяльності - дії з предметами. Особливо це вдається малюкам в ігри з дидактичними іграшками, вкладишами. Матрьошками, що допомагають перевірити його дії. На третьому році діти досить вільно зорово співвідносять властивості предметів, орієнтуючись в їх формі. Величині, кольорі. Конструкторська та зображувальна діяльність на другому році виступає як предметна, коли дитина будує, залишає олівцем слід на папері, наслідуючи дорослому. Надалі в зв'язку з розвитком координації рухів рук, опановує технічними методами. А з розвитком уявлень про навколишній світ. У дитини формуються специфічні види діяльності: конструкторська та зображувальна. Вже на початку другого року життя діти пізнають гру з сюжетними іграшками, коли на основі здатності наслідування дитина відтворює дії, які показав йому дорослий.

На третьому році діти об'єднуються в іграх між собою, які носять різноманітний характер. Зовсім особливе значення має використання дітьми предметів - заступників, коли вони діють в уявній ситуації.

До кінця третього року з'являються перші рольові ігри, що виникають на основі тих уявлень, які сформувалися у дитини.

Важлива роль вихователя при організації самостійної ігрової діяльності дітей. Перш за все необхідно виділити час для таких ігор. Часто в умовах дитячого саду такого часу не знаходиться. Хоча його можна виділити вранці перед прогулянкою, у другій половині дня поле полудня, або просто знайти для цього спеціальний час.

Діяльність вихователя при організації самостійної гри спрямована на наступні моменти:

- керівництво грою та іншими видами діяльності;

- формування в грі певних правил поведінки;

- підтримання позитивного емоційного стану;

- стимулювання мовленнєвої активності дітей.

Як керівної мається на увазі наступна діяльність вихователя: він направляє дітей на гру, якщо вони самі не вибрали, ускладнює гру, продовжує її, грає разом з дітьми; під час гри звертає увагу на формування позитивних взаємин між дітьми, вчить з якою іграшкою краще грати, прибирати їх на місце. Підтримання позитивного емоційного стану дітей - важлива роль завдання вихователя, що більшою мірою пов'язано із задоволенням потреб дитини, на які швидко реагує вихователь. Дуже важливі і методичні прийоми, використані вихователем. Так, навчаючи в грі самих маленьких якихось дій з предметом, який вибрав дитина, найбільш ефективний кінестетичний, коли дорослий діє рукою дитини, щоб він запам'ятав шлях цієї дії. Найбільш поширений і прийнятний дітьми метод показу, супроводжуваний словом. Один з найбільш ефективних методів керівництва грою дитини вже в ранньому віці - створення в грі проблемних ситуацій.

Самий улюблений метод для дітей, який вони завжди приймають з радістю, - участь у грі самого вихователя. Але і тут потрібно вести себе дуже коректно, не порушуючи плану гри малюка і всіляко підтримуючи його ініціативи. Показниками самостійної ігрової діяльності дітей є наступні:

- переважний емоційний стан дітей;

- рівень, тривалість і різноманітність гри;

- характер і частота спілкування з однолітками вихователем;

- мова під час гри.

Важливо і оцінити ефективність методичних прийомів вихователя при організації самостійної ігрової діяльності дітей.

В нашому саду працюючи з дітьми раннього віку, ми використовуємо гру як основний вид діяльності. Вона приносить дитині задоволення і радість. А ці почуття є найсильнішим засобом. Стимулює активне сприйняття мови і породжує самостійну мовленнєву діяльність. Цікаво, що зовсім маленькі діти, навіть граючи в поодинці, часто висловлюють свої думки вголос, тоді як хлопці більш старшого віку грають мовчки.

На всіх видах діяльності використовуємо пальчикові ігри, супроводжувані промовою. Вони дуже захоплюють дітей і приносять їм дуже багато користі. Пальчикові ігри є прекрасним засобом початкового естетичного виховання. З допомогою пальчикових ігор процес виховання стає більш різноманітним, цікавим і радісним. Якщо діти з нашою допомогою вже в ранньому віці навчаться веселитися, знайдуть бадьорість, гарний настрій, це обов'язково посилить їх здатність отримувати задоволення від життя в майбутньому. А стан веселощів пробуджує почуття радості від спілкування з іншими хлопцями, сприяє зміцненню здоров'я і краще духовному розвитку.